English

Новости компании
Миссия
Логистический центр
Награды
Контакты
Вакансии

Поиск




Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Откуда Вы о нас узнали?


  

Новости компании

27.03.2017

Вбережіть поля від сажки!

Озима пшениця — основна продовольча культура, традиційно її вирощують в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Проте, із вирощуванням та отриманням високої врожайності пшениці часто виникають проблеми у вигляді різноманітних захворювань, на які хворіє дана культура. Збудники інфекцій у вигляді грибів, бактерій, вірусів, мікоплазм — все це заважає пшениці активно розвиватись, і як результат, — давати якісний продукт.

Одними із найбільш розповсюджених та небезпечних захворювань пшениці є сажкові хвороби. Вони зумовлюють як відкриті недобори урожаю в результаті утворення спорової маси замість зерна в колоссі, так і приховані. Нерідко на інфікованих рослинах хвороба не виявляється внаслідок їх активної реакції на збудника, яка завершується дегенерацією грибниці патогена. Проте на цю захисну реакцію рослина витрачає багато енергії, пластичних речовин і це негативно позначається на її подальшому розвитку і продуктивності. Уражені сходи озимої пшениці уповільнюють свій ріст і розвиток, частина їх гине, внаслідок чого знижується схожість і густота посівів.

Приховані недобори урожаю від твердої сажки зумовлені тим, що маса надземної частини рослин, які одужали після хвороби, зменшується на 30–40%, відповідно довжина стебла і колоса вкорочується на 15–20% в порівнянні з неінфікованими рослинами; у колосі на 10–15% формується менше зернин, знижується маса 1000 насінин. Приховані недобори урожаю інколи удвоє-четверо перевершують відкриті недобори в результаті утворення чорної спорової маси замість зерна в колосі уражених рослин. При сильному ураженні недобір урожаю може становити 15–20% і більше.

Сажкові хвороби пшениці викликаються базидіальними грибами, і за способом живлення вони належать до облігатних паразитів.

Сажкові хвороби руйнують тканини пшениці з утворенням сажкової маси теліоспор. Частіше спороношення грибів розвивається на генеративних органах рослин, рідше на вегетативних, часто формують соруси.

Завдяки облігатному паразитизму сажкові гриби успішно переносять несприятливі умови довкілля, зберігаючись у вигляді грибниці в живій інфікованій тканині рослини-живителя або у вигляді спочиваючої грибниці в заражених зернівках пшениці.

Сівба заспореним чи зараженим зерном призводить до ураження сходів озимої пшениці ще з осені і подальшого розвитку сажкових хвороб на молодих рослинах. Уражені сходи уповільнюють свій ріст і розвиток, частина їх гине, внаслідок чого знижується схожість і густота посівів.

Нерідко на інфікованих рослинах хвороба не виявляється внаслідок їх активної реакції на збудник хвороби, яка завершується дегенерацією грибниці патогена. Проте на цю захисну реакцію рослина витрачає багато енергії, пластичних речовин, і це негативно позначається на її подальшому розвитку і продуктивності.

Збудниками твердої сажки пшениці є базидіальні гриби: Тilletia caries Tul (T. triticiWint) та T. LaevisKuehn. Шкідливість зумовлюється як утворенням спорової маси замість зерна, так і зрідженням посівів внаслідок відмирання заражених рослин. Під час сильного ураження недобір урожаю може становити 15–20%.

Захворювання розповсюджується у всіх районах вирощування пшениці. Зараження рослин відбувається під час проростання насіння у грунті. Джерело інфекції — двоклітинні теліоспори, що зберігаються на поверхні зерна. При посіві теліоспори потрапляють разом із здоровим зерном в грунт де проростають, утворюючи базидію з базидіоспорами. Базидіоспори коопулються і дають початок інфекційній гіфі, яка і заражає сходи пшениці. Міцелій дифузно розповсюджується по рослині, але при цьому інфіковані рослини ззовні нічим не відрізняються від здорових. В ураженому колосі замість зернівок формуються соруси (скупчення) теліоспор, що покриті оболонкою — сажкові мішечки. При зборі урожаю сажкові мішечки руйнуються і теліоспори потрапляють на поверхню здорового зерна.

Проростання теліоспор і зараження рослин значною мірою залежить від температури та вологості грунту. Максимальне зараження паростків пшениці відбувається за температури 5–10°С та відносної вологості грунту 40–60%. Сприяють ураженню озимої пшениці пізні строки сівби. Теліоспори зберігають свою життєдіяльність в грунті протягом не тривалого періоду, протягом 3-4 тижнів.

Найчіткіше симптоми хвороби проявляються на початку фази молочної стиглості зерна. Уражені дещо відстають від здорових у рості, колос у них сплющений, має інтенсивне синьо-зелене забарвлення. Лусочки колосків, як правило, розсунуті в результаті розвитку в зерні збудника хвороби. Під час роздавлені уражених зернівок виділяється сірувата рідина яка має запах триметиламіну (запах гнилого оселедця) у зв’язку з чим іноді тверду сажку називають «смердючою». Маса сорусів значно менша, ніж здорового насіння, у зв’язку з чим у фазі повної стиглості уражений колос стоїть прямо, тоді як здорові під масою налитого насіння нахиляються до низу.

Під час збирання, обмолоту, очищення зерна теліоспори розпорошуються та потрапляють на зерно і грунт. Основним джерелом інфекції є заспорене зерно. Теліоспори твердої сажки можуть зберігати життєздатність у грунті не більше двох-трьох тижнів. Джерелом заспорення зерна пшениці може бути також тара, сівалки та інший інвентар.

Проростання теліоспор і зараження рослин значною мірою залежить від температури та вологості грунту. Максимальне зараження паростків пшениці відбувається за температури 5–10°С та відносної вологості грунту 40–60%. Сприяють ураженню озимої пшениці пізні строки сівби.

Збудником летючої сажки пшениці є базидіальний гриб Ustilago tritici (Pers., Jens). Уражені рослини не утворюють зерна, надземна маса їх на 30–40% менша, ніж здорових. Є і приховані недобори: деякі рослини видужують, але якість і кількість урожаю знижуються, підвищується сприйнятливість до інших хвороб.

Захворювання зустрічається у всіх районах вирощування пшениці. Причиною захворювання є гриб Ustilago tritici, уражається яра та озима пшениця. Зараження рослин відбувається під час цвітіння, іноді можливе і після нього. Хвороба виявляється під час виколошування культури. При цьому в пшениці майже всі частини колоса, крім стрижнів, перетворюються у рихлу чорну спорову масу ще до виходу з піхви листка. Уражений колос виходить із піхви спочатку вкритий тонкою прозорою оболонкою, крізь яку добре видно чорну масу теліоспор.

Потім оболонка руйнується і теліоспори розпорошуються. Потрапляючи на приймочку квітки теліоспори, проростають і утворюють диплоїдні гіфи, які досягають зав'язі, де відбувається зараження сім’ядолі . Уражена сім’ядоля часто не гине, а розвивається в майже нормальну зернівку. При цьому грибниця не перешкоджає нормальному формуванню зародка і насіння. Інфіковане насіння за формою, кольором, виповненістю і масою не відрізняється від здорового. Під час достигання насіння гіфи гриба можуть бути виявлені не лише у зародку, а також й у перикарпії, ендоспермі, алейроновому шарі, насінній оболонці.

Грибниця патогену знаходиться у насінні у стані спокою і може зберігатися у непророщенному зерні більше трьох років.

При проростанні такої зернівки міцелій розвивається разом з рослиною і дифузно пронизує його. В період колосіння у рослин руйнуються всі частини колоса (перетворюються в скупчення теліоспор) крім стрижня. Теліоспори легко розлітаються і потрапляють на приймочку здорових рослин. Таким чином, збудник має дворічний цикл розвитку.

Симптоми: уражений колос повністю руйнується і виглядає обпаленим.

Тип інфекції — внутрішній. Основним джерелом інфекції є заспорене зерно. Сприяють ураженню посівів: підвищена вологість повітря і високі температури (18–24°С) у фазі цвітіння.

Збудником стеблової сажки пшениці є базидіальний гриб Urocystis tritici Koern. Хворі рослини дають уп’ятеро менший урожай маси, зменшується продуктивна кущистість. Недобір урожаю зерна в польових умовах відповідає відсотку уражених рослин.

Хвороба проявляється у вигляді повздовжніх, злегка опуклих смуг на стеблах, піхвах листків і колосових лусках. Спочатку вони світліші, ніж тканини рослини, а потім набувають свинцево-сірого забарвлення. Довжина смуг може бути від 2-3 мм до декількох сантиметрів. В місцях уражень епідерміс розтріскується і назовні виступає темна маса теліоспор, що легко розпорошуються. Уражені рослини відстають у рості, замість колосків і зерна утворюється спотворена маса тканин. При ураженні колоса зерно не утворюється.

У польових умовах стеблова сажка в посівах пшениці проявляється у більшості випадків у вигляді окремих вогнищ.

Джерелом інфекції є засмічене теліоспорами зерно та грунт, де вони зберігають свою життєздатність рік і більше.

Теліоспори стеблової сажки пшениці проростають, після місячного періоду спокою, в базидію з базидіоспорами, які дають початок інфекційним гіфам, які заражають сходи пшениці. Більшість сходів пшениці уражуються від моменту проростання насіння до утворення першого листка. Оптимальними умовами для зараження є температура у межах 13–21 °C і низька вологість грунту.

Збудником карликової сажки пшениці є гриб Tilletia controversa Kuehn. Карликова сажка більш шкідлива, ніж тверда. Уражені посіви практично не дають урожаю.Крім озимої пшениці, Tilletia controversa уражує дикорослі злаки (за винятком пирію). За зовнішніми ознаками хвороба дуже схожа з твердою сажкою, але відрізняється від неї біологічними та екологічними особливостями. У хворих рослин виявляються симптоми карликовості, вони надмірно кущаться, утворюючи до 30 стебел і більше.

Довжина таких стебел, як правило, удвічі-четверо менша, ніж у здорових рослин. Уражений колос щільніший, укорочений, іноді не виходить із піхви верхнього листка, у деяких випадках на високому агрофоні спостерігається галуження колоса.

В уражених рослинах у колосках замість зерна формуються кулеподібної форми соруси (спорові мішечки), наповнені теліоспорами гриба.

Життєздатність зберігають 7–9 років. Головним джерелом інфекції є заспорене насіння, грунт. Резерваторами інфекції можуть бути також дикі злаки. Зараження рослин відбувається до початку виходу у трубку, особливо на площах із мілким загортанням насіння.

Проростають теліоспори гриба повільно (30–50 діб) за вологості верхнього шару грунту від 45 до 60% і температури від 0 до 5 °C.

Сприяє ураженню рослин випадання частих, але нетривалих дощів. Більш інтенсивне зараження спостерігається на слабо кислих, нейтральних, слабо лужних грунтах.

Якість насіння є одним з основних факторів, що забезпечують одержання високих і стабільних урожаїв пшениці озимої. Водночас через насіннєвий матеріал можуть поширюватися збудники хвороб, які призводять як до погіршення цінності самого насіння, так і в подальшому до зниження продуктивності рослин. Слід зауважити, що в природних умовах домінує прихована форма ураження генеративних органів рослин, що в подальшому утруднює оцінку посівних якостей насіннєвого матеріалу. Тому великого значення набуває попередня діагностика насіння із застосуванням спеціальних фітопатологічних методів. Під час побудови систем захисту рослин від хвороб важливо враховувати біологічні й екологічні властивості патогенів. Одним із найефективніших з методів прийнято вважати саме протруювання насіння перед висіванням.

Протруювання забезпечує знезараження від патогенів, які зберігаються у насінні, та на його поверхні, в ґрунті, на рослинних рештках, захищає сходи від ураження хворобами. Така обробка захищає культуру від хвороб як в осінні, так і у ранньовесняні фази її росту, забезпечує менше ураження рослин на пізніших її фазах. Серед протруйників компанії «Хімагромаркетинг», такі протруйники як Стиракс, Тебузан-Ультра і Тіабен Т, займають провідне місце в захисті пшениці від сажкових хвороб: Стиракс (карбоксин 170г/л та тирам 170 г/л), пригнічує розвиток фітопатогенів які знаходяться як на поверхні насіння, так і всередині. Завдяки пересуванню до точок росту, препарат захищає сходи і кореневу систему рослин від зараження грунтовими патогенами. Системне діюча речовина карбоксин відзначається високими фунгіцидними властивостями по відношенню до збудників сажкових хвороб рослин, завдяки активному блокування ферментативного комплексу мітохондрій клітин фітопатогенних грибних організмів. Контактна діюча речовина тирам має високу ефективність в обмеженні розвитку збудників пліснявіння і загнивання сходів, кореневих і стеблових гнилей. Обробляють протруйником насіння з нормою – 3,0л/т, період захисної дії від 6 до 8 тижнів. Також для протруювання насіння пшениці з метою його захисту від патогенних мікроорганізмів застосовують такий препарат, як Тебузан-Ультра т.н. (тебуконазола, 120 г/л.). Системний фунгіцидний протруйник для захисту насіння зернових культур від широкого спектру збудників грибкових захворювань. Тебуконазол порушує біосинтез ергостеролу, запобігаючи утворенню клітинних мембран патогенів. Діюча речовина під час проростання насіння проникає в зародок, знезаражує його від інфекції і потім поширюється до надземної частини рослини. Завдяки комбінованій дії захищає насіння, сходи та рослини від широкого спектру хвороб, які зберігаються всередині насіння, на насінні і в грунті. Норма витрати препарату – 0,2 – 0,25л/т, період захисно дії: 30-50 діб.

Унікальний протруйник Тіабен Т т.н. (тритіконазол, 80 г/л, тіабендазола, 80 г/л, мікроелементи: В 3,0 г/л, Zn 5,0 г/л.). Комбінований бінарний, системний протруйник зернових колосових культур проти комплексу патогенів з мікроелементами, такими як В і Zn, що сприяють росту і розвитку кореневої системи культур. Бор відповідає за радіальне збільшення корінців, збільшуючи провідну здатність, життєво -важливих елементів живлення, підвищуючи адсорбційну можливість. Даний елемент сприятливо впливає на вуглеводний обмін організму рослини. Цинк відповідає за синтез гормону росту кореневої системи - ауксину, що, безпосередньо несе відповідальність за процес коренеутворення. Одна з головних складових препарату Тіабендазол - порушує процес поділу клітинних ядер, перешкоджаючи протіканню репродуктивної фази патогенна. Трітіконазол інгібує процес деметилювання біосинтезу стеролів і порушує вибірковість проникності клітинних мембран патогена. Завдяки поступовому пересуванню діючої речовини по рослинному організму, здійснюється пролонгація ефекту захисту, зберігаючи персистентність (активність) на більш тривалий період.

Завдяки переміщенню в зародок насіння препарат знищує сажкових інфекцію і потім пересувається до точки росту, захищаючи сходи і кореневу систему рослин від ураження ґрунтовими патогенами. Тритіконазол проявляє пролонговану активність. В результаті забезпечується захист насіння з моменту обробки на весь період розвитку пшениці.

Захисний ефект Тіабен Т спостерігається з моменту протруєння, до 20-40 днів з моменту появи сходів, норма витрати препарату – 0,4 – 0, 5л/т.




Комментарии:



Ваше имя:  
Введите Ваше сообщение:



Защита от автоматических сообщений:

Символы на картинке: 

Защита от автоматических сообщений

« Назад
Версия для печати
Copyright 2007 "Химагромаркетинг"
Тел./факс: (044) 550-2000
Разработка сайта AFT.RU

Наш адрес:
02160, Украина, г. Киев, пр. Воссоединения, 15
> > PСa>>