Кукурудза

Кукурудза — одна з основних культур сучасного світового землеробства. На продовольство в країнах світу використовується близько 20% зерна кукурудзи, на технічні цілі — 15 – 20% і приблизно 60-65% — на корм. У світовому землеробстві площа її обробітку на зерно займає близько 130 млн.га. Ця культура тропічного походження починає рости за досить високих температур (+10 °C), період її вегетації розтягнутий до 160 днів. Для визрівання зерна ранньостиглих сортів потрібно 2200 °С біологічно активних температур, а для більш продуктивних середньо- і пізньостиглих сортів — 2500-2900 °С. При цьому кукурудза посухостійка, особливо в перші фази вегетації, але недолік вологи перед викиданням волоті помітно знижує врожайність.

Кукурудза дуже сприйнятлива до засміченості посівів в ранні періоди зростання, і практично не може конкурувати з бур’янами протягом 25 – 30 днів після сходів. У цей період культура особливо чутлива до бур’янів, які активніше, більш конкурентоспроможні, ніж рослини кукурудзи, краще пристосовані до споживання поживних речовин, води і сонячного світла.

Не останню роль у підвищенні врожаю кукурудзи грає захист посівів від небезпечних шкідливих організмів, які знищують близько 10% врожаю в світі.

На тлі високих врожаїв втрата частини продуктивності не завжди помітна, до тих пір, поки в розмін не ставляться якісні параметри, які вже тягнуть істотне зниження закупівельної вартості продукції. Недотримання культури обробітку, без контролю бур’янів сприяє активній концентрації шкідників у виробничих посівах. Своєчасна сигналізація про найбільш доцільний час застосування ЗЗР і їх методів внесення дає найбільш високий відсоток біологічної дії. Дотримання комплексної програми захисту культури від шкідливих організмів, дозволяє вберегти врожай від небажаних втрат, що носять як кількісний, так і якісний характер.

Система захисту кукурудзи