Мишовидні гризуни – загроза посівів.

22.10.2018

Осіння пора – час завершення аграрного року. Врожай зібрано, засіяно озимину, настає час підготовки до наступного сезону. Проте саме в цей період наполегливо нагадують про себе одні із найдавніших наших сусідів – гризуни. Вони здатні завдати величезних збитків сільськогосподарському виробництву як в польових умовах, так і на складах, зерносховищах та елеваторах.

Цієї осені склалися оптимальні умови для розвитку та розмноження мишоподібних гризунів у посівах озимих зернових культур, озимого ріпаку, багаторічних трав, садах, неорних землях, пасовищах, лісосмугах. Характерною біологічною особливістю цих шкідників є живлення їх рослинним кормом та висока плодючість.

За сприятливих умов вони можуть розмножуватися у великій кількості на значній території й знижувати врожайність озимих зернових, озимого ріпаку (особливо полюбляють 00-гібриди ріпаку, листя яких без ерукової кислоти, що не гірчить і є солодким на смак) та багаторічних трав від 30 до 70%.

На території України найбільш шкідливими представниками ряду мишоподібних гризунів є представники сімейства Хом’якових: полівка звичайна і полівка суспільна, а також сімейства Мишині: миша польова і миша хатня.

Розглянемо детальніше кожен із цих видів.

 

Полівка звичайна (нориця звичайна, житник)  — невеликих розмірів; довжина тіла 9-14 см. Вага не перевищує 45 г. Хвіст становить 30-40% від довжини тіла — до 49 мм. Забарвлення хутра на спині може варіювати від світло-бурого до темнувато-сіро-бурого іноді з домішкою коричнево-іржавих тонів. Черевце звичайне світліше: брудно-сіре, іноді з жовтувато-охристим нальотом. Хвіст або одноколірний, або слабо двобарвний.

У теплий час полівка звичайна активна в основному у сутінках і вночі, взимку активність цілодобова. Живе сімейними поселеннями що, складаються з 1-5 споріднених самок і їх потомства 3-4 поколінь. У своїх поселеннях полівки риють складну систему нір і протоптують мережу стежок, які взимку перетворюються на підсніжні ходи. Глибина нір невелика, всього 20-30 см. У періоди високої чисельності на полях зернових й в інших кормових місцях часто утворюються колонії з декількох сімей.

Під час збирання врожаю і оранки полів звичайна полівка може переселятися в інші райони, зокрема в скирди, стоги, в овоче- і зерносховища, іноді в житлові споруди людини. Взимку робить під снігом гнізда, сплетені з сухої трави.

Полівка — травоїдний гризун, до раціону якого входить широкий набір кормів. Характерна сезонна зміна раціону. У теплу пору року віддає перевагу зеленим частинам злакових, айстрових і бобових. Взимку обгризає кору чагарників і дерев, зокрема ягідних і плодових; поїдає насіння і підземні частини рослин. Робить харчові запаси, що досягають 3 кг на особину.

Розмножується звичайна полівка протягом всієї теплої пори року — з березня-квітня по вересень-листопад. Взимку зазвичай наступає пауза, але в закритих місцях (стоги, скирти, господарські споруди) за наявності достатнього корму може розмножуватися далі. За один шлюбний сезон самка може принести 2-4 виводки, максимум в середній смузі — 7, на півдні ареалу — до 10. Іноді молоді самки вагітніють вже на 13 день життя і приносять перший виводок в 33 дні.

Середня тривалість життя становить всього 4,5 місяця; до жовтня більшість полівок вмирають, молоді останніх виводків зимують.

 

Полівка суспільна (громадська, степова) типовий мешканець сухих злакових і злаково-полинових степів і напівпустель, а також культурних земель цих ландшафтів. У деяких місцях зареєстровано розширення області ареалу за рахунок заселення територій уздовж зрошувальних каналів і на зрошуваних землях. На території України поширений в Степовій і південних районах Лісостепової зони.

Гризуни невеликих розмірів: довжина тіла сягає 10-12,5 см. Хвіст становить 25-30% від довжини тіла — до 32 мм.

Забарвлення хутра на спині від світло сірого до темно бурого, Черевце сріблясто-сірого кольору. Хвіст світлий, зазвичай одноколірний.

Вид має виражену здатність до риття розгалужених нір, які утворені поверхневими ходами складної будови і значної довжини. Вони можуть займати площу до 10 м2, мати до сорока і більше виходів, до десяти гніздових камер і велике число складів. Літні гніздові камери розташовуються на глибині 20-25 см, зимові – до 0,5 м.

Поїдає велику кількість видів культурних і диких трав’янистих рослин, але віддає перевагу головним чином злаковим і бобовим.

При нестачі вологи може харчуватися комахами і молюсками. В осінній період в раціоні переважає насіння, яке може в значних кількостях запасатися на зиму, в тому числі і зерна хлібних злаків.

Розмножується суспільна полівка більшу частину року, з перервою або ослабленням інтенсивності розмноження в холодну пору та на період літньої спеки і посухи; так. За рік народжується 3-5 поколінь, кількість дитинчат від 4 до 18, зазвичай 6-8. Тривалість життя особини невелика і становить 5-6, рідко 8-9 місяців.

 

Миша польова  — Назва цієї миші в перекладі з латині – миша-аграрій (Аpodemus agrarius). Поширена повсюдно.

Загальна довжина тіла варіюється в межах від 9,6 до 12,5 см. Максимальна довжина хвоста становить 9 см. У цілому, хвіст становить до 70% від загальної довжини тіла. Верхня частина тулуба має сірувато-коричневий колір з іржавим відтінком. Посередині спини тягнеться темна смуга. Нижня частина тулуба має світло-сірий колір.

Польові миші здатні розмножуватися цілий рік. Гнізда влаштовують в норах, а також у траві і чагарниках. Самка дає за річний період 3-5 виводків. Термін вагітності становить 3 тижні. У посліді налічується від 5 до 7 мишенят. За сприятливих погодних умов число виводків досягає 6. Обмежуючими народжуваність факторами є сильні дощі, мерзла грунт і хижаки. Статева зрілість у самців і самок настає у віці 76 днів.

Влітку польова миша веде нічний спосіб життя, а в зимовий час переходить на добовий. У холоди ховається в стогах сіна, на складах, в житлових приміщеннях. Польова миша завжди робить запаси їжі на зиму.

Раціон харчування складається із хлібних злаків, насіння рослин, цибулин, комах і черв’яків. Даний вид вважається одним з основних шкідників сільськогосподарської продукції.

 

Миша хатня. (також домова або звичайна)  — найпоширеніший вид роду мишей (Mus), його типовий вид. Цей невеликий гризун є ймовірно другим за численністю видом ссавців на Землі (після людини). Вид поширений у всьому світі людьми і живе як супутник людини.

Дрібний довгохвостий гризун. довжина тіла від 6,5 до 9,5 см. Хвіст становить не менше 90% довжини тіла. Вага будинкової миші від 12 до 30 м У забарвленні переважають темні, буро-сірі тони; черевце від попелясто-сірого до чисто-білого. Пустельні форми світлі, жовтувато-піщані, з чисто білим черевцем.

Хатня миша живе в найрізноманітніших ландшафтах і биотопах. включаючи антропогенні ландшафти. В цілому, вона тісно пов’язана з людьми і часто населяє житлові будинки та господарські споруди.

В кінці літа і восени представники виду масово переселяються в овоче і зерносховища, склади та житлові будинки.

Дальність осінніх міграцій може досягати 3-5 км. Часто вони зимують в лісосмугах, в стогах і скиртах. З приходом весни миші залишають «зимові квартири» і повертаються в природні умови.

Надають перевагу м’яким, помірно зволоженим ґрунтам, в яких риють невеликі, нори: довжиною до 1 м, з гніздовий камерою на глибині 20-30 см і 1-3 входами. Взимку часто поглиблюють нори до 50-60 см. Всередині миші влаштовують підстилку з м’яких рослинних решток. Часто займають нори інших гризунів або використовують для житла природні порожнечі і тріщини в землі.

У природі хатні миші — сутінкові і нічні тварини. Представники виду – типові насіннєїди; кормом їм служить насіння різних диких і культурних рослин. Віддають перевагу насінню злаків, бобових і складноцвітих. У раціон також входять комахи і їх личинки. Зелені частини рослин, в залежності від доступності питної води, можуть становити до 1/3 обсягу споживаного корму. В добу миші необхідно до 3 мл води. При харчуванні виключно сухими кормами і низької відносної вологості повітря (30%) миші гинуть від зневоднення через 15-16 днів.

Хатні миші виживають при температурі від 5 до 40 °С. Тривалість життя миші до 4-ох років. У сприятливих умовах, і доброму харчуванню доросла самиця протягом року може вивести до 45 мишенят. За один виводок самка народжує до семи мишенят.

Окрім перерахованих видів у Степу, південному та центральному Лісостепу на незораних полях після збирання врожаю зростає кількість особин курганчикової миші, яка зелених рослин майже не споживає, проте харчується насінними кормами із культурних та диких злаків.

Курганчикова миша — є різновидом хатньої миші, тільки менша за розміром. Найбільш поширена у степових районах України і Криму. Характерною особливістю курганчикової миші є осіннє збирання великих запасів корму на зиму (5–10 кг колосків зернових культур, насіння злакових та інших видів бур’янів) та споруджування над ними земляних курганів близько 1 м у діаметрі і 0,5 м заввишки. Такі курганчики споруджує лише одна пара мишей, яка згодом «обживає» його цілою родиною. Курганчики миші будують лише тоді, коли для них на полях є досить поживи. Вони не тільки підбирають колоски із землі, але й забираються за ними на рослину.

У живленні курганчикової та інших видів мишей переважає насіннєвий корм, зелені рослини вони майже не споживають.

Розмноження мишей та полівок може обмежуватися природними чинниками. Так, ранні морози за відсутності снігового покриву, ожеледиці й утворення крижаної кірки на полях, різкі зимові відлиги з таненням снігу спричинюють загибель цих гризунів. Зниженню їх кількості сприяють також посушливі умови весни й літа. Певну роль у цьому відіграють також хижі та всеїдні птахи й ссавці. Та попри все це, щільність та шкодочинність мишей і полівок на сільськогосподарських угіддях залишаються досить високими, і тому треба завжди планувати проведення захисних заходів

У зниженні чисельності мишоподібних гризунів, важливу роль відіграє система запобіжних заходів. Серед них найважливішими є агротехнічні: збирання без втрат врожаю, вчасна і якісна зяблева оранка, які позбавляють гризунів корму та надійного сховища.

Заселення посівів мишоподібними гризунами виявляють восени, весною на посівах багаторічних трав і озимих культур, а влітку на посівах трав, просапних, овочевих та інших культур, узбіччях доріг, лісосмуг, зрошуваних каналів.

Для цього залежно від щільності поселення гризунів чи конфігурації площі використовують три способи обліку: маршрутно- колоніальний, поділянковий або пастколінійний.

Маршрутно –колоніальний спосіб полягає в тому, що на обстежуваному полі площею до 200 га прокладають маршрут довжиною 1 км (приблизно 1200 чоловічих або 1400 жіночих кроків) і підраховують усі колонії у смузі 5 м. Одержану їх кількість перемножують на два й одержують чисельність шкідника на 1 га. Оскільки не всі колонії можуть бути жилими, то в кінці дня у 10 з них притоптують нори, а вранці підраховують кількість відкритих.

При великій щільності поселення, коли колонії зливаються, чисельність гризунів встановлюють підрахунком на ділянках розміром 0,25 га (100*25 або 50*50 м). Кількість жилих колоній і нір обліковують, як і в попередньому способі.

Для визначення видового складу та стану популяції гризунів використовують пастколінійний спосіб. При цьому 100 пасток виставляють по прямій лінії на відстані 5 м одна від одної. Число відловлених протягом доби гризунів і характеризує відносну їх чисельність. Можна виставляти 50 або 25 пасток відповідно на 2 чи 4 доби, переставляючи пастки після кожної доби на 50 м від попередньої лінії.

Вирішальним в попередженні поширення і шкодочинності мишоподібних гризунів є вчасне і в короткий термін ( до утворення снігового покриву) проведення винищувальних заходів.

Для боротьби з гризунами застосовують за наявності 3 – 5 жилих колоній на гектар дозволені в Україні біологічні препарати та родентициди.

Препарат Антимиша нашої компанії на протязі багатьох років успішно застосовується для боротьби з гризунами як і в посівах сільськогосподарських культур так і в складських приміщеннях, зерносховищах та елеваторах.

Діюча речовина родентициду – бродіфакум, (0,005 г/кг) належить до антикоагулянтів крові другого покоління. При його надходженні в організм нейтралізується дія вітаміну К і порушується утворення протромбіну в крові. Вплив бродіфакуму на організм гризуна проявляється порушенням процесів згортання крові, кровотечею, крововиливами, що поступово призводить до загибелі тварини. Після вживання готової отруйної принади Антимиша загибель гризунів відбувається на протязі 10 днів.

 

Реєстрація препарату

Культура	Об’єкт призначення	Норма витрат препарату	Спосіб та особливості використання
Польові культури та багаторічні насадження	звичайна  та суспільна полівки	1-4 таб./нору	У місцях заселення гризунів ручне розкладання (спеціальними ложками), по 1-4 таб. в кожну окрему нору, або в одну з 2-3-х суміжних нір. Час очікування не менше 16 діб від розкладання до випасу худоби і не менше 14 до сінокосу.
Озимі зернові та багаторічні трави	мишовидні гризуни	1,5-2 кг/га при низькій населенності (до 10 колоній/га, або до 100 нір/га)
		3-4 кг/га при високому заселенні (15-30 колоній/га, або 200-400 нір/га)
	сірі та чорні пацюки	15-20 таб. на ящик з принадою

 

Практика використання

Призначення	Об’єкт використання	Норма витрат  препарату	Спосіб та особливості обробки
Склади, сховища, господарські будівлі, зерноперероблювальні підприємства	миша домова, сірі та чорні пацюки	5-6 таб. на ящик з принадою	Ящики з принадою розставляють в затишних місцях на різних рівнях, не меньше 4 шт. на площі до 50 м2. У великих приіщеннях відстань між двома ящиками не більше 10-15 метрів. Принаду поповнюють на протязі 2-х тижнів по мірі поїдання.

 

Антимиша володіє високою ефективністю в знищені будь-яких видів гризунів, польових та домашніх мишей, полівок, сірих і чорних пацюків як на сільськогосподарських угіддях, так і в приміщеннях різного призначення.

Препарат безпечний для інших теплокровних тварин і при поїданні гризунів що загинули від приманки іншими тваринами, не викликає отруєння. Харчова привабливість, гарантує швидкий ефект дератизації, знищує всі види гризунів, в тому числі популяції, стійкі до інших родентцидів–антикоагулянтів.

Загибель шкідників настає через кілька днів після одноразового поїдання приманки, а тому Антимиша не викликає настороженості у гризунів що в свою чергу не знижує ефективності препарату.